Не згасне свіча Кобзарева…
«Любіть свою Батьківщину і
рідну мову так,
як любив покійний Тарас
Шевченко. Для його
пам’яті це буде найкращою
нагородою і
нерукотворним пам’ятником»
А.Р.Церетелі
Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського
народу. Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої
країни. Його творчість невмируща.
Щороку на початку березня
у філії проводяться заходи, приурочені генію
українського народу Т.Шевченку. Цьогоріч учні зібралися, щоб у стінах школи продовжити
міський читацький марафон «Мостищина
читає Шевченка», який відбувся напередодні. У їх виконанні звучали поезії «Думка»
(Кобзак М.-Д.,6 кл.) «Мені тринадцятий минало» (Свічар Я., 6 кл.), «Мені
однаково…» (Галавін З., 6 кл.), «Заповіт» (Нуцковський Ю., 7 кл.), «Муза»
(Ліпецька Н.,7 кл.), «До Основ’яненка» (Ліпецька В., 7 кл.), уривок із поеми «Сон»
(Матис Д., 5 кл.), «Думи мої, думи…» (Яценко Н., 8 кл.), «Не називаю її раєм…» (Рифяк
А., 8 кл.), «Розрита могила» (Жук М., 9 кл.), «Минають дні, минають ночі».
Декламуючи Шевченкові поезії, учасники конкурсу доводять,
що, звертаючись до Кобзаря, вони «причащаються вічністю», мудрішають, духовно
зростають, бо Тарас Шевченко для кожного свідомого українця є символом
незламності духу, справжності, патріотизму й щирої любові до України.
«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»
